Среда, 22.11.2017, 19:20
Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход

Профорієнтаційний портал НМЦ ПТО в Чернігівській області

Меню сайта
Інтернет-видання
Форма входа
Поиск
Календарь
«  Ноябрь 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930
Архив записей
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Словник професій


Словник професій

  • Бісквітник (кондитерська)
  • Водій автомобіля
  • Листоноша
  • Пекар
  • Пілот цивільної авіації
  • Прядильниця (текстильна)
  • Ткач (текстильна)
Соціально-економічна характеристика професії. Приготування різноманітних пряників, печива вищих сортів, тортів, бісквітів, тістечок неможливе без праці бісквітника, який працює в кондитерських цехах, на бісквітних фабриках або на інших спеціалізованих підприємствах харчової промисловості. Оскільки ці вироби користуються великим попитом у населення, то потреба в кадрах постійна. Розповсюджена ця професія скрізь. Працюють фахівці індивідуально або в бригаді. Виробнича характеристика професії. Робоче місце бісквітника розташоване в кондитерському цеху. Працює він на кремо- та помадозбивальних, тістомісильних, формуючих, проминальних і пекарних машинах. В його розпорядженні спеціальний стіл, на якому розміщене різноманітне обладнання: маслорізка, ножі, відсадочні мішечки, насадки різноманітної форми, змішувачі, міксери, накопичувачі-збирачі та ін. Предметом праці фахівця виступає основна і допоміжна сировина, яка обробляється: борошно, цукор, крохмаль, масло, сіль, есенції, прянощі, харчові фарби, ароматичні речовини, хімічні розпушувачі і т.д., з якої він повинен приготувати тісто та випекти різноманітні кондитерські вироби. Фахівець повинен знати рецептуру і технологію приготування бісквітів, тортів, тістечок, печива, пряників, здобних виробів, кремів та начинок; асортимент виробів, які випускаються; види сировини; смакові та ароматичні речовини; будову обладнання і правила його експлуатації; методи визначення якості сировини, напівфабрикатів і готової продукції; правила гігієни, виробничої санітарії та електробезпеки. Бісквітник повинен вміти готувати різні види тіста, кремів, начинок, проводити зважування, відмірювання сировини, вимішування, збивання тіста, оздоблення виробів. Санітарно-гігієнічні умови праці. Праця бісквітника належить до середньої важкості за фізичним навантаженням. Вікові та статеві обмеження відсутні, але працюють переважно жінки. Робота організована в 2 зміни з 8-ми годинним робочим днем. Під час роботи найбільш завантажені нюховий, смаковий, дотиковий, руховий, зоровий аналізатори. До несприятливих факторів можна віднести високу температуру повітря в цеху, теплове випромінювання, підвищений шум. За цією спеціальністю забороняється працювати людям з захворюваннями дихальних шляхів, нервової системи, серцево-судинної системи, шкіри. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. Бісквітник пристосовується до роботи за рахунок індивідуального стилю діяльності. Для якісного виконання передбачених операцій необхідно мати хорошу зорову і моторну координацію, високий ступінь координації рухів рук. Для визначення готовності та якості виробів він повинен мати розвинуту тактильну, м’язову та температурну чутливість, добрий нюх, смак, вірне сприйняття кольорів. Допомагають у роботі спеціаліста оперативна пам’ять, мимовільне запам’ятовування, велика стійкість, концентрація, переключення та розподіл уваги, наочно-дійєве мислення та просторова уява. Бісквітник повинен бути акуратним, відповідальним, витривалим, мати хороший естетичний смак. Відомості про підготовку кадрів. Професію бісквітника можна отримати в ПТНЗ або кулінарних училищах за 2 роки після закінчення 11 класів. Той, хто бажає отримати цю професію, повинен мати добру підготовку з математики, хімії, біології та трудового навчання. В перспективі можна підвищити кваліфікацію до 5 розряду і продовжити навчання в технікумах або інститутах харчової промисловості.
Соціально-економічна характеристика професії. Експлуатацією, обслуговуванням і ремонтом автомобілів зайняті десятки тисяч спеціалістів. Однак провідною професією автомобільних господарств є професія водія. Він керує автомобілем і усуває в дорозі незначні несправності. Технічним обслуговуванням автомобіля займається автослюсар. Виробнича характеристика професії. Основні функції водія: керування рухом транспортного засобу і роботою усіх його механізмів. Він слідкує за справністю всіх механізмів автомобіля, наявністю палива, мастила, води. Водій бере участь в технічному обслуговуванні і ремонті автомобіля, ліквідує несправності, які виникають у дорозі. Дуже важливо, щоб водій пасажирського автомобільного транспорту вмів працювати з людьми. Головний предмет праці - автомобіль, різні вимірювальні прилади та інструменти. Мета праці – вчасно, якісно, безпечно перевозитипасажирів і вантажі. Знаряддями праці водія є прилади керування автомобілем та слюсарно-монтажні інструменти. Водій повинен знати: призначення, будову, взаємодію і принцип роботи основних механізмів, приладів і деталей автомобіля, правила дорожнього руху, основи безпеки руху, основні параметри роботи автомобіля, ознаки, причини і головні наслідки несправностей та способи їх усунення, вплив кліматичних умов на безпеку водіння автомобіля, методи попередження дорожньо-транспортних пригод, прийоми надання першої долікарської допомоги при нещасних випадках, правила обкатки автомобілів. Водій повинен вміти: керувати автомобілем, буксирувати причепи, заправляти автомобілі пальним, мастильними матеріалами, оформляти шляхові документи, перевіряти технічний стан автомобіля перед виїздом, усувати дрібні експлуатаційні несправності. Санітарно-гігієнічні умови праці. Робоче місце водія – кабіна автомобіля. Вона охороняє водія не тільки від впливу сонця, вітру, атмосферних опадів, але й від випадання з транспортного засобу під час руху, від небезпечних травм під час дорожньо-транспортних пригод. Кабіна водія опалюється і вентилюється. В далекі рейси, як правило, вирушають два водії, які повинні мати хороші умови не тільки для роботи, але й для відпочинку. Тривалість рейсу значною мірою впливає на стомлюваність водія, на його здатність правильно і швидко орієнтуватися. Особливо складно працювати вночі. Саме в цей час знижується увага. Даються взнаки також монотонність і одноманітність руху, з якими водій стикається під час тривалих рейсів. Безпека руху транспортних засобів багато в чому залежить від фізичного стану і здоров’я водія. Водіями не можуть бути люди, які страждають психічними захворюваннями усіх видів, форм і стадій, активним туберкульозом легенів, інших органів і систем, серцево-судинними захворюваннями, виразковою хворобою шлунку, хронічними захворюваннями печінки, жовчного міхура, нирок, підшлункової залози. Одним з основних протипоказів при виборі професії є порушення кольоросприйняття. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. Водій, крім хорошого здоров’я, повинен мати відповідні якості, які є визначальними у його професії. Увага – одна з найважливіших якостей водія. В процесі роботи напрямок уваги змінюється: вона зосереджена то на засобах керування, то на сприйнятті ситуації на дорозі, або на тому та іншому одночасно. Ось чому вміння розподіляти увагу професійно важливе для водія. Йому необхідно мати також хорошу пам’ять, особливо м’язево-рухову. Водій повинен вміти логічно мислити. Це особливо важливо в період, коли людина вчиться керувати машиною. Важливо також, щоб водій мав і хорошу зоровуоперативну пам’ять, що дозволяє орієнтуватися в дорозі, економити час для пошуку оптимального маршруту. Дуже велике значення для водія має реакція – зворотна дія на ускладнення ситуації руху, а також вміння володіти собою. Діяльність водія пов’язана з великим нервовим напруженням і вимагає особливої волі та вміння керувати своїми почуттями. Зберігаючи контроль над собою в критичних ситуаціях, проявляючи кмітливість, вольова людина здатна активізувати психічну діяльність, перебороти труднощі, перемогти страх і в результаті прийняти єдине правильне рішення і уникнути дорожньо-транспортної пригоди. Відомості про підготовку кадрів. Професію водія можна здобути в професійно-технічних навчальних закладах, (в них також проводиться підготовка спеціалістів іншої кваліфікації – автослюсар), на різних курсах протягом 4-6 місяців, в автошколі ДТСОУ, міжшкільному НВК, навчальному центрі служби зайнятості. У майбутньому можна підвищити кваліфікацію до ІІ і І класів.
Соціально-економічна характеристика професії. Потреба людей в обміні інформацією існувала завжди. Коли з’явилося письмо, інформація стала передаватися в письмовому вигляді, що поклало початок поштовому зв’язку. Завершальним етапом роботи пошти є доставка і вручення поштових відправлень адресатам. Професія листоноші поширена в усіх регіонах країни і в ній є постійна потреба. Працюють фахівці даної професії на підприємствах зв’язку або у їх відділеннях, а також на окремих дільницях, з яких доставляється необхідна кореспонденція абоненту. Працюють листоноші, як правило, бригадами, а в невеликих населених пунктах – індивідуально. Виробнича характеристика професії. Робочим місцем листоноші у відділенні зв’язку є стіл, на якому він проводить сортування листів, газет, журналів та іншої кореспонденції, шафа з відділеннями, в які він розкладає кореспонденцію у відповідності із зазначеною адресою. Тому основним робочим місцем листоноші є вулиці і будинки населених пунктів. Головними предметами праці листоноші є різноманітні поштові відправлення і друкована продукція (преса). Вони також виплачують на дому пенсії і допомоги соціального забезпечення. В сільській місцевості листоноші доставляють посилки, бандеролі, приймають прості і зроблені на замовлення листи, оформлення передплати на періодичні видання, продають у роздріб газети і журнали. Основною метою праці листоноші є своєчасна і якісна доставка кореспонденції адресатам. Для цього він використовує у своїй роботі різноманітні знаряддя праці; ручку, олівець, губку з водою, клей. Длядоставки кореспонденції може також використовуватися автомобільний, мото-, вело- та вантажний транспорт. В процесі роботи листоноша готує пошту для доставки адресатам, керуючись даними спеціального журналу, де вказані адреси і прізвища передплатників преси, назви передплачених газет і журналів, їх кількість, терміни передплати. Листоноша підбирає газети і журнали кожному передплатнику, акуратно записує на них відповідні номери. Під розписку отримує цінні листи і бандеролі, перекази, доручення на пенсії і допомоги, гроші на виплату переказів, пенсій, допомог. Після цього листоноша проводить доставку ґазет, журналів, поштових відправлень через абонентні шафи або поштові скриньки. Зареєстровані поштові відправлення вручаються адресатам особисто під розписку. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. При виконанні своїх обов’язків листоноша повинен бути уважним, мати добре розвинену пам’ять на обличчя, прізвища, добре знати розташування вулиць, провулків, проходів, проїздів і будинків своєї дільниці. Досвідчений листоноша на основі логічного мислення будує свій маршрут доставки так, щоб йому менше витрачати часу на виконання цієї роботи. У нього всі операції і послідовність їх виконання ретельно продумані. Для розфальцовки преси він повинен володіти добре розвинутою психомоторикою, тобто висуваються відповідні вимоги до швидкості, точності координації рухів рук. При доставці кореспонденції він постійно знаходиться в русі, а для цього у нього повинен бути добре розвинутий опорно-руховий апарат. Листоноша повинен бути уважним до людей, турбуватися про них, мати бажання їм допомагати. Він повинен бути акуратним у роботі, терплячим, відповідальним, дисциплінованим, виявляти самостійність в організації своєї роботи. Відомості про підготовку кадрів. Професію листоноші можна отримати на відповідних курсах або безпосередньо на виробництві.
Соціально-економічна характеристика професії. Ще 10 тисяч років тому люди готували коржі з перетертого зерна. При археологічних розкопках знайдено хліб, який був спечений біля 6000 років тому. Вже в стародавньому Римі високо цінували роботу хлібопеків. Промислове ж виробництво хліба розпочалося тільки біля 100 років тому. Сучасні пекарі працюють на хлібопекарних підприємствах харчової промисловості. Їх робота організована бригадно. Професія розповсюджена по всій території країни, як у селах, так і в містах. Виробнича характеристика професії. Місце роботи пекаря знаходиться біля печі, тістомісильної машини або спеціального стола. Предметом його праці є тісто, яке він готує і з якого випікає хліб, хлібобулочні і кондитерські вироби. Процес приготування тіста і випікання виробів з нього відбувається з допомогою тістомісильних, ділильних, заокруглюючих, формуючих, тістозакаточних машин та пічних камер. Пекар розраховує кількість сировини і норми виходу продукції; готує до замісу борошно та інші компоненти; замішує опару і тісто на тістомісильних машинах; визначає готовність тіста до випікання; формує із різних його видів заготовки, складає їх на листи, лопати, касети і відправляє у піч; контролює процес випікання, температурний і паровий режим пічної камери; регулює рух пічного конвеєра, роботу механізмів для посадки, збризкування та виймання хліба; визначає готовність виробів, вибирає їх з печі і складає в тару. Фахівець повинен знати будову, принцип дії і правила експлуатації всіх машин і пічних камер; технологічний процес виробництва хлібобулочних і кондитерських виробів; параметри температурного і парового режимів випікання; рецептуру виготовлення різних видів тіста; методи визначення готовності тіста до випікання, якість сировини, напівфабрикатів і готової продукції; стандарти і технічні умови на всі сорти хлібобулочних виробів; правила безпечної праці, виробничої санітарії та електробезпеки. Санітарно-гігієнічні умови праці. Робота пекаря важка, напружена, оскільки конвеєр не дає часу на зупинки. Обмежень за віком та статтю немає. Робота організована в три зміни з 8-ми годинним робочим днем. В процесі роботи найбільш завантажені зоровий, руховий і тактильнийаналізатори. Висока температура повітря в цеху, сухість негативно впливають на здоров’я людини. Тому працювати за цим фахом не можна особам із захворюваннями серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, шкіри, епілепсією, простудними захворюваннями. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. Пристосування до роботи відбувається за рахунок індивідуального стилю діяльності. Бажано працювати людям з ранковим біоритмічним типом. Фахівець повинен мати швидку реакцію, розвинуту моторику кистей рук, хороший окомір, добру наочно-образну пам’ять, легке переключення уваги та розвинуте наочно-образне мислення. Випікати хліб, як говорять пекарі, не може погана людина. Тому спеціаліст повинен бути акуратним, відповідальним, витривалим, з добрим естетичним смаком і розвинутою фантазією. Відомості про підготовку кадрів.Професію пекаря можна отримати в ПТНЗ протягом року після 11 класів. Для набуття кваліфікації за даною спеціальністю необхідні добрі знання з біології, математики; хімії та трудового навчання в об’ємі середньої школи. Найвищий розряд професії – п’ятий. Продовжити навчання можна в технікумах та вузах харчової промисловості.
 
Соціально-економічна характеристика професії. Сучасними літаками керують спеціалісти високої кваліфікації – пілоти. Зараз ця професія постійно розвивається і вдосконалюється. Вона поширена в цивільній авіації та на інших підприємствах і в організаціях народного господарства, які мають свої літальні апарати. Професія пілота розповсюджена по всій території країни. Працюють фахівці даної професії в складі екіпажу літака цивільної авіації, на малих літаках – індивідуально. Виробнича характеристика професії. Робочим місцем пілота є кабіна з особливим мікрокліматом. Головними предметами праці виступають технічні системи, показники пілотажних і навігаційних приладів, радіотехнічне обладнання літака. Провідна мета праці – перевезення пасажирів і різних вантажів з дотриманням правил техніки безпеки. Пілоти також можуть виконувати роботу по авіафотозйомці, розвідці корисних копалин, знищенню шкідників у сільському господарстві, внесенню мінеральних добрив, гасінню лісових пожеж, вивченню діяльності вулканів і інші види спеціальних робіт. Основними знаряддями праці є повітряне судно (транспортне, вантажне, сільськогосподарське, літак спеціального призначення для перевезення негабаритних вантажів), прилади навігації, бортові документи, карти, схеми маршрутів.Перед вильотом пілот інформує екіпаж про завдання польоту, маршрут, особливість траси, радіотехнічне і навігаційне обладнання основного і запасних аеропортів; перевіряє технічну готовність повітряного судна; керує літальним апаратом під час підйому у повітря, при наборі висоти та горизонтальному польоті за маршрутом, зниженні і посадці; контролює проходження польоту за показниками приладів; оцінює роботу членів екіпажу після завершення польоту, виконує аналіз проведеного польоту. Пілот повинен знати настанови по виконанню польотів, інструкції по льотній експлуатації повітряного судна; будову літального апарату. Повинен вміти на основі оперативної інформації про метеорологічні умови визначати порядок дій при обході районів з небезпечними для польотів ситуаціями; читати схеми розташування перешкод на аеродромах, маршрут заходу на посадку в зонах приземлення; враховувати під час зльоту, наборі висоти, посадці курс, стан злітно-посадкової смуги, напрямок і силу вітру, видимість; порівнювати дані елементів польоту з фактичними параметрами. Санітарно-гігієнічні умови праці. Праця пілота дуже високого рівня нервово-психічної напруженості і складності. На посаду пілота приймаються чоловіки віком від 17 до 23 років, які придатні за станом здоров’я до льотної роботи, пройшли професійний психофізіологічний відбір і перевірку рівня фізичної підготовки. Мікрокліматичні умови праці пілота характеризуються високим ступенем перевантажень, підвищеним шумом, роботою в малому об’ємі поста керування, обмеженому просторі рухової діяльності. Працюють пілоти за 40-годинним робочим тижнем при погодинній оплаті з урахуванням льотних годин. Робота виконується за графіком. Під час роботи найбільш завантажені зорові, слухові та рухові аналізатори і центральна нервова система. Несприятливим фактором є нервово-психічне напруження протягом польоту, пов’язане із заданим темпом роботи. Це призводить до підвищення втомлюваності, збільшення порушень уваги, пам’яті, мислення, зниження здатності адекватно сприймати інформацію в ході довготривалих польотів. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. Протягом польоту пілот повинен бути дуже уважним, йому доводиться постійно спостерігати за проходженням польоту, контролювати показники приладів. Умови і характер роботи передбачають підвищені вимоги до зору, слуху та пам’яті. У нього повинна бути розвинута рухова, довготривала та оперативна пам’ять, просторова уява. Підвищені вимоги професії до швидкості і точності розумових операцій. Щоб стати висококваліфікованим пілотом, необхідно бути відповідальним, передбачливим, врівноваженим, витривалим, спостережливим, рішучим, самодисциплінованим. Відомості про підготовку кадрів. Пілотів готують льотні училища, вищі навчальні заклади авіації. Необхідно добре знати математику, фізику, креслення, географію та іноземну мову. В перспективі можна підвищити свою кваліфікацію від ІV до І класу, продовжити навчання в академії цивільної авіації, аспірантурі та постійним самовдосконаленням в процесі самопідготовки.
Соціально-економічна характеристика професії. Професія прядильниці виникла з незапам’ятних часів, коли люди вручну виготовляли прядиво. Потім, з винаходом веретена, а пізніше і прядильної машини, професія прядильниці стала переважно операторською. Працюють спеціалісти на текстильних підприємствах, де ця професія є однією з найважливішіших, бо вони готують основний матеріал для виготовлення тканин і ниток різних видів і сортів. Поширена професія в економічно-розвинутих регіонах країни. Праця носить індивідуальний характер. Виробнича характеристика професії. На текстильних підприємствах за допомогою прядильних машин і автоматів різних систем виробляють прядиво з різноманітної сировини. Предметом праці виступає різноманітна сировина, з якої виробляють лляне, бавовняне, шовкове прядиво. Робота по його виготовленню здійснюється на машинах з використанням спеціальних гачків, щіточок, віників, йоржиків, листочків та інших інструментів. Прядильниця перевіряє якість нової стрічки (рівниці), відмотує недоброякісні ділянки, заправляє стрічку в машину. В процесі роботи забезпечує рівномірний схід стрічки; заміняє відпрацьовані бобіни, котушки або тази на повні; регулює натяг і слідкує за правильним намотуванням прядива; ліквідує обриви стрічки і прядива; відмотує подвійні нитки, джгути, потовщені і тонкі місця в прядиві; очищає робочі органи машини від волокон, що намоталися; заміняє використані валики, бігунки, шпильки та інші деталі на нові; бере участь у зніманні котушки з напрацьованим прядивом; розбирає за видами і здає відходи; вибирає найбільш раціональний маршрут обслуговування обладнання і послідовність виконання робочих прийомів; здійснює догляд за машиною. Фахівець повинен знати загальну будову машини, її основні вузли і механізми, їх призначення і принцип дії, правила пуску і зупинки машин; основні властивості рівниці, стрічки і прядива, вимоги до їх якості; вади напівфабрикатів і прядива, заходи по їх попередженню і ліквідації; причини обривності прядива і способи її попередження; норми витрат сировини і способи її економії; види і норми відходів і заходи по їх скороченню; правила і раціональні прийоми обслуговування машин; правила безпеки праці; виробничої санітарії і гігієни. Санітарно-гігієнічні умови праці. Праця середньої фізичної важкості. Обмежень за статтю і віком немає, але працюють переважно жінки. Робочий день 8-годинний, організований у дві-три зміни. Завантажені зорові, рухові та слухові аналізатори. Робота прядильниці проходить у великих і світлих цехах, де підтримується відповідна температура і вологість. У приміщенні підвищена запиленість повітря, шум досягає 90 дБ, використовується витяжна вентиляція, що утворює протяги. Дана робота заборонена людям, які мають захворювання нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату, зору та слуху. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. Прядильниці доводиться одночасно обслуговувати дві, а то й більше машин, тому у неї повинні бути добра координація і точність рухів, гнучкість і швидкість пальців та рук, дотикова чутливість, розвинутий окомір, здатність розрізняти шуми і звуки в роботі машини. Її діяльність вимагає доброї оперативної і рухової пам’яті, високого розподілу і переключення уваги, наочно-дійового мислення та емоційної стійкості. Фахівець повинен бути акуратним, спритним, відповідальним, зібраним, наполегливим, уважним. Відомості про підготовку кадрів. Здобути кваліфікацію прядильниці можна в профтехучилищах або навчально-курсових комбінатах. Професія має розряди: в бавовняному і вовняному виробництві – 4-5, в лляному – 5, конопляно-джгутовому – 3-5. Для оволодіння нею необхідна добра підготовка з хімії, фізики, біології та трудового навчання. Надалі підвищення кваліфікації здійснюється в технікумах та інститутах текстильної та легкої промисловості. Електрослюсар з ремонту автомобілів Соціально-економічна характеристика професії. З впровадженням елементів електротехніки в автомобільний транспорт з’явилась необхідність в підтримці робочого стану електрообладнання автомобіля. В зв’язку з цим на великих автотранспортних підприємствах та станціях технічного обслуговування автомобілів виникла потреба в кваліфікованих кадрах з ремонту їх електрообладнання. Забезпечують цю потребу електрослюсарі, які працюють невеликими бригадами, а інколи й індивідуально, в АТП і СТО практично по всій території України. Виробнича характеристика професії. Робоче місце фахівця обладнане спеціальними пристроями, приладами для виконання різних видів робіт. Головним предметом праці спеціаліста є електрообладнання автомобіля (електрогенератори, електростартери, електрореле, прилади освітлення, сигналізації, розподільники напруги та ін.). Мета праці –підтримування автомобіля в належному технічному стані та виконання ремонту його електрообладнання. Обслуговування та ремонт електрообладнання автомобіля фахівець виконує з використанням різноманітних приладів, пристроїв для регулювання, розбирання і складання електротехнічних машин та агрегатів, слюсарно-монтажних інструментів та використанням спеціальних стендів для випробування електроапаратури автомобіля. Робота електрослюсаря з ремонту автомобіля полягає в профілактичному огляді і поточному ремонті електрообладнання, проведенні капітального ремонту окремих електровузлів, огляді та пошуці неполадок в роботі електропроводки та заміні окремих її деталей і елементів, контролі та регулюванні роботи систем запалювання та пуску автомобіля. Фахівець даної професії повинен знати будову і роботу автомобіля в цілому та системи електрообладнання зокрема, основи електротехніки та механіки, технічне креслення (електросхеми). Повинен вміти виконувати технічне обслуговування, діагностування та ремонт всієї системи електрообладнання автомобіля. Санітарно-гігієнічні умови праці. Праця електрослюсаря фізично напружена, оскільки йому доводиться виконувати роботи з обслуговування та ремонту електрообладнання автомобіля в незручних і важкодоступних місцях, зберігаючи при цьому незручне положення тіла. За даним фахом в основному працюють чоловіки. Роботу доводиться виконувати в приміщенні. Несприятливими факторами є підвищений шум, загазованість приміщення, слабке освітлення, інколи робота виконується на відкритому повітрі в різноманітних кліматичних умовах. Організація праці більшості електрослюсарів – 5-денний робочий тиждень в одну або дві зміни за змінним графіком. Протипоказаннями до оволодіння даною спеціальністю є захворювання зору, серцево-судинної системи, опорно-рухового апарату, дихальних шляхів, нервової системи, ревматизм кінцівок. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. Робота електрослюсаря вимагає від фахівця доброї зорово-моторної координації рухів, високої швидкості реакції, стійкості до монотонності, правильної координації рухів рук і тіла. Фахівець повинен володіти добрим слухом і окоміром, мати точне зорове та слухове сприйняття. Різноманітність робіт передбачає наявність у спеціаліста розвинутої оперативної, м’язево-рухової пам’яті. Робота з електрострумом вимагає від фахівця підвищенної стійкості та концентрації уваги, а нестандартний характер робіт – розвинутого технічного мислення. Зважаючи на складність операцій, які виконує електрослюсар, йому необхідні емоційна стійкість і добра вольова регуляція психічних процесів. Його праця також потребує акуратності, самостійності, відповідальності, дисциплінованості, організованості, кмітливості, терпіння та нахилу до ручної праці. Відомості про підготовку кадрів. Набути спеціальність електрослюсаря з ремонту автомобілів можна в професійно-технічних навчальних закладах або на курсах перепідготовки кадрів (маючи професію водія або автослюсаря). Для володіння даною професією необхідно мати добрі знання з фізики, креслення та бути добре підготовленим з трудового навчання. В перспективі можна підвищити кваліфікацію до 6-го розряду і зайняти посаду бригадира. Продовжити освіту за фахом можна в технікумах, коледжах, інститутах, університетах відповідної спеціалізації.
Соціально-економічна характеристика професії. З допомогою телеграфу всі галузі народного господарства узгоджують свої дії між собою, що дає можливість всебічно розвивати господарство. Значна розгалуженість телеграфної мережі створює велику кількість робочих місць, тому що дана професія необхідна у кожному відділенні зв’язку. Виробнича характеристика професії. Робоче місце телеграфіста-апаратника знаходиться за столом, на якому розміщуються 2 телеграфних апарати, які призначені для прийому та передачі телеграм. Праворуч від кожного телеграфного апарату розміщуються прилади, за допомогою яких здійснюється виклик абонента. На столі відводиться місце для довідника номерів кінцевих пунктів, оброблених телеграм і бланків телеграм, на які безпосередньо наклеюється стрічка. Телеграфісти працюють на клавіатурі телеграфного апарату, з бланками телеграм, з перфораційною стрічкою. Основним знаряддям праці телеграфіста є телеграфний апарат, який зовнішнім виглядом нагадує друкарську машинку: має приблизно такі ж розміри, обладнаний клавіатурою з українським та латинським алфавітами, цифрами. Кожний апарат може бути налаштований на передачу і на прийом. Телеграфіст виконує роботу з прийому, сортування телеграм по пунктах доставки: перевіряє та коректує правильність їх тексту; веде телеграфну документацію; службове листування; здійснює автоматичний виклик (набором номеру) кінцевого пункту призначення телеграми; керує роботою листонош з доставки телеграм і здійснює регулювання та усунення дрібних несправностей апарату. Телеграфіст повинен добре знати конструкцію і правила експлуатації телеграфних апаратів, телеграфні правила, граматику української та російської мов, латинський алфавіт, адміністративно-територіальний поділ України, СНД, порядок прийому та обробки телеграм всіх видів та категорій, тарифи на послуги, можливі несправності телеграфних апаратів та засоби їх усунення. Санітарно-гігієнічні умови праці. Під час роботи телеграфіст робить десятки дрібних рухів зусиллями рук. Набираючи текст на клавіатурі апарату, він виконує точні, різноманітні за силою рухи. Підвищений темп роботи особливо відчувається на трансляційних вузлах центральних телеграфів. У передсвяткові дні потік поздоровлень збільшується, і, відповідно, збільшується навантаження на персонал. Телеграфістами переважно працюють жінки. Вони мають 40-годинний робочий тиждень. На центральних телеграфах, які відчинені цілодобово, робота організована у 3 зміни. Медичними протипоказами при виборі даної професії можуть бути захворювання опорно-рухового апарату (особливо рук), зниження зору. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостей спеціаліста. Протягом робочої зміни увага телеграфіста прикута до бланків телеграм, клавіатури апарату, перфострічки та контрольної стрічки. Він читає, перевіряє, записує, номерує, дублює, рахує. Всі ці операції потребують підвищеної зосередженості, стійкості уваги. Швидкість і якість виконаних операцій значною мірою залежать від безпомилковості зорового сприйняття, яке тісно пов’язане з розумовою діяльністю. Транслюючи та ретранслюючи телеграми, телеграфіст повинен розуміти зміст тексту, щоб не припуститися помилки. У майбутнього телеграфіста повинен бути добрий зір та слух, хороша координація рухів, швидкість виконання операцій. Він повинен бути пунктуальним, організованим, відповідальним, витриманим, емоційно стійким. Відомості про підготовку кадрів. Професію телеграфіста можна отримати в професійно-технічних навчальних закладах. Той хто бажає стати телеграфістом повинен у школі добре вивчати українську мову, фізику і географію. Досвідчені телеграфісти отримують вищу кваліфікацію.
Соціально-економічна характеристика професії. Ткацтво як мистецтво і ремесло – одне з найдавніших у світі. Тканини, які з’являються в процесі ткання, виготовляє ткач. Ця стародавня професія вважається головною в текстильній промисловості. Працюють фахівці на текстильних комбінатах, фабриках. Форма організації праці – бригадна, робота виконується індивідуально. Виробнича характеристика професії. Робоче місце ткача розташоване біля механічних або автоматичних ткацьких верстатів, які він обслуговує. Основна робоча поза – напівзігнута над верстатом, а також рух навколо нього. Головним предметом праці фахівця є бавовняні, лляні та інші тканини всіх видів (від мішечно-пакувальних до жакардових) і переплетень. У своїй роботі він використовує, крім ткацьких верстатів (безчовникові, автоматичні, жакардові та ін.), також ножиці, ткацькі гачки та деякі спеціальні інструменти. Ткач перевіряє якість основи і утка (поздовжніх та поперечних ниток майбутньої тканини), які надходять за номером та кольором; виконує роботи по попередженню і ліквідації обривів основних та уточних ниток, надв’язує їх і заправляє по рапорту (частина малюнку, яка повторюється) переплетень; регулює натяг основи, контролює щільність тканини і рапорт переплетень; виконує профілактичні роботи з попередження обривів основних ниток і вад тканини (зрізує довгі кінці вузлів, видаляє шишки, шлихти, закручення, послаблення, схрещення ниток); За даним фахом не можуть працювати люди з захворюваннями: зору, слуху, нервової і серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату, дотикового аналізатора, дихальних шляхів і алергією. Вимоги професії до індивідуально-психологічних особливостейспеціаліста. Найкраще виконують роботу ткача люди з рухливою нервовою системою, швидкою, точною і доброю координацією рухів, вірним сприйняттям кольорів, здатністю розрізняти шуми в роботі машин. Робота фахівця вимагає високого розподілу і переключення уваги, доброї наочно-образної і оперативної пам’яті, наочно-дійового мислення. Спеціалісти даної професії повинні бути акуратними, витривалими, ретельними, спостережливими, уважними, старанними, дисциплінованими, кмітливими і володіти собою в різних виробничих ситуаціях. Відомості про підготовку кадрів. Оволодіти професією можна в ПТНЗ. Для підготовки за цим фахом необхідно знати креслення, математику, фізику, хімію. Підвищення професіоналізму ткача дає йому можливість розширити зону обслуговування. В перспективі можна підвищити кваліфікацію до 5-го розряду, продовжити освіту в технікумах і інститутах легкої й текстильної промисловості