Понедельник, 25.09.2017, 00:07
Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход

Профорієнтаційний портал НМЦ ПТО в Чернігівській області

Меню сайта
Інтернет-видання
Форма входа
Поиск
Календарь
«  Сентябрь 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
Архив записей
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Кращий світовий досвід професійної орієнтації молоді


Кращий світовий досвід професійної орієнтації молоді

Профорієнтація у Сполучених штатах Америки

Профорієнтація у Сполучених штатах Америки, яка називається "професійне керівництво”, є необхідним компонентом загальної освіти і контролюється державою. У середніх школах працюють профорієнтатори (у середньому 1 на 400 учнів). Це спеціалісти в галузі психології, психодіагностики і профорієнтації. Вони вивчають інтереси, нахили і здібності учнів. Дають поради щодо вибору професії на основі професіограм (їх розроблено для 35 тис. спеціальностей). Крім того в школах працює 1 психолог на 4 тис. учнів. Широко використовують ЕОМ в профорієнтаційній роботі. Починається робота з професійної орієнтації в дошкільному віці (з 5 років). Вчать спілкуватися з людьми (курс "Товаришувати з людьми”), так як 77% звільнень з роботи, як запевняють спеціалісти з інженерної психології, відбувається через невміння "товаришувати з людьми”. Проводяться рольові ігри і соціодрами "Орієнтація”, "Планування життя” та ін. Знайомство з професіями відбувається на уроках трудового навчання (1/10 часу виділяється на ознайомлення зі спеціальностями з обробки дерева, металів та інших матеріалів) і в процесі трудової діяльності школярів. Випускається багато літератури з професійної орієнтації для учнів. Є приватні установи і спеціальні державні центри профорієнтації при коледжах і університетах. При Комітеті освіти США є спеціальний відділ з керівництва вибором професії і консультування. Крім того, профорієнтацією взагалі і профконсультацією зокрема, а також плануванням професійного просування займаються спеціальні бюро, державні служби зайнятості, служби особового складу підприємств, ряд громадських організацій, оскільки профорієнтація є складовою частиною наукової організації та раціоналізації праці. При Міністерстві праці створено 1200 державних центрів профконсультацій і профвідбору – через них за рік проходить більше 1 млн. підлітків. Існують цілі програми підготовки учнів до вибору професії. Так на початку 1970-х років введена програма "career education” (підготовка до кар’єри). Її створив Сідней Морланд. Основним завданням цієї прогарами є підготовка до життя, а потім вже підготовка до професії та її вибору. Є окремі програми в школах, на виробництві, в сім’ї, в громадськості, сільській місцевості тощо. У 1977 році було прийнято «Закон про підготовку до професії». Ця програма в 70-х роках ХХ століття використовувалася в 10 тис. з 16 тис. шкільних округів США. Охоплювала всі ступені освіти – дошкільну, шкільну і післяшкільну. Зараз цей курс має назву Career Development (тобто розвиток кар'єри) і він став частиною освітньої системи. Він покликаний ознайомити з професіями дітей у віці від 5 до 14 років і в школі здійснюється в ІІІ етапи:

  1. І - IV кл. – розвиток самосвідомості учнів, розуміння свого місця в общині, вивчення класифікації професій (15 сімей); основними формами і методами є рольові ігри, ігри-шаради, екскурсії, інтерв’ю, відео-кінофільми.
  2. V - ІХ кл. – учні досліджують професії, вивчають свої індивідуальні особливості, працюють в закладах і на підприємствах свого мікрорайону.
  3. Х - ХІІ кл. – навчання диференційовано за профілями: академічному, загальному і практичному. Учні повинні навчитися визначати свої життєві і професійні плани. Вони складають власну характеристику з детальним описом своїх індивідуальних рис і якостей. До ХІІ класу вони вже вміють орієнтуватися в світі праці, шукати роботу, вести переговори з підприємцями і заповнювати різні варіанти заяв, анкет. Особова справа учні ведеться на протязі всього навчання в школі.

До програми Career Development входять: перерахування необхідних знань для досягнення кар’єри за всіма академічними предметами, зустрічі з представниками різних професій, відвідування підприємств та робочих місць, отримання досвіду роботи, використання спеціальних центрів кар’єри, підтримка випускників після закінчення навчального закладу. В якості базової у Career Development використовується популярна на Заході теорія і методика американського психолога Джона Голланда, яка ґрунтується на виокремленні шести професійних типів особистості: реалістичного, інтелектуального, артистичного, соціального, підприємницького та конвенційного. Провідним напрямом психологічного профконсультування є конструктивізм. Починаючи з так званих нульових класів, учні вивчають власні схильності і, з їх урахуванням, вже в такому юному віці можуть планувати кар'єру. Подальше навчання розподілене на середню та старшу школи. Старшокласники навіть займаються в окремих корпусах. У старшій школі, яка за віком відповідає нашим 9-11 класам, проводиться спеціалізована освіта. Окрім мінімуму обов'язкових предметів, учні старшої школи мають змогу обирати собі додаткові заняття самостійно. Такий попередній вибір підліткам допомагає зробити система тестування. Наприклад, тест Девіда Кейрсі, який має вигляд стандартизованого опитувальника, використовується і при відборі кандидатів на ту чи іншу вакансію, складається з 70 тверджень, до кожного з яких наведено два варіанти продовження незакінченого речення. Оптанту необхідно прочитати речення, вибрати один із варіантів, занести ці результати у реєстраційний бланк. Після заповнення цього бланка проводиться підрахунок чотирьох показників за відповідними шкалами, а також визначається сумарний показник типологічної особливості особистості. За цими показниками визначається відповідний соціонічний тип. У підсумку ви отримуєте детальний опис ваших індивідуальних рис характеру, сильних та слабких професійних якостей. Коли учень визначив свої здібності, рівень фізичної та розумової підготовки, він має отримати якомога більше інформації про професії, з яких потім обиратиме власну. Тут і стають у нагоді вищезгадані додаткові предмети. У більшості шкіл їх типовий набір складається з іноземних мов, образотворчого чи ігрового мистецтв, комп'ютерної техніки, видавничої справи та уроків трудового навчання. Професійні заняття розподіляються за двома фокусами інтересів: міжособистісні стосунки та роботи, не пов'язані з "людським фактором": як-то наука чи праця на відкритому повітрі. Та головне, що в майбутніх фахівців є реальна можливість спробувати себе у справі, пройти професійну пробу – наприклад, пройти практику у дитсадку, лікарні або майстерні. Підлітки регулярно відвідують навчально-виробничі комбінати, де мають можливість обрати заняття за своїми нахилами. Якщо обрана спеціальність не сподобалася – не проблема, запропонують другу, а потім і третю. Головне, щоб нахилами школяра та його уявлення про професію врешті-решт збіглися з вимогами обраного фаху. Це, за теорією Ф.Парсонса, і має гарантувати успіх. Більше того, в кожній школі щомісяця проходить день відкритих дверей для зустрічі з потенційними роботодавцями. Не дивно, що американські учні набагато серйозніше та реальніше сприймають свої кар'єрні перспективи, аніж їхні українські ровесники. Їх від початку налаштовують на те, щоб витримувати жорстку конкуренцію на ринку вакансій.

Також в останні роки у США намітилася тенденція до тіснішої співпраці шкіл та ВНЗ. Кожний коледж та університет має в своїй структурі цілий відділ або центр Career Development. У вищій школі з'явився новий тип класів, які готують школярів до вступних іспитів. Більшість університетів зараховують гарну оцінку з цього курсу як початковий курс із відповідного предмету. Цікаво, що навіть при вступі до ВНЗ абітурієнту можна не визначатися з певним факультетом. Студент може обрати свою спеціалізацію лише наприкінці першого, а часом навіть другого курсу. Конкретики при вступі вимагають лише найбільші університети країни, але й там, зазвичай, знаходяться шляхи переходу з факультету на факультет. Профорієнтація не втрачає своєї важливості і при працевлаштуванні. Економісти США ще у 80-ті роки зазначали: якщо при наймі співробітників профвідбір не проводився, то плинність кадрів лише за рік сягне 50% від набраного штату. Американці залишають робочі місця через те, що розуміють свою непридатність до виконання службових обов'язків, або банальну незадоволеність роботою. Разом з тим профорієнтація, на яку витрачається лише кілька відсотків від вартості перепідготовки працівника, дозволяє вдвічі зменшити кількість звільнених через ці причини.


Розвиток профорієнтації в Японії

Розвиток профорієнтації в Японії відбувався під впливом американської окупації. Державна служба забезпечення зайнятості в Японії дозволяє кожному реалізувати право на профорієнтацію, хоча шкільних психологів у Японії як таких немає. В кінці 40-х років ХХ століття ректор університету Асія, професор С. Фукуяма розробив унікальну наукову методику профорієнтації, яка вперше була випробувана в 1950 році, а, починаючи з 1972 року отримала визнання по всій країні і застосовується в усіх японських школах. В основі цього методу лежить три принципи: самоаналіз, аналіз професій і професійні проби. Перевірка здатності до самоаналізу і аналізу професій проводиться за допомогою "F-тесту" (або "Фукуяма-тесту"). Учень, знаючи свої особистісні риси та нахили, після глибокої досконалої самооцінки, повинен накопичити якомога більше інформації про професії, з яких він хоче вибрати свою. Цьому сприяють спостереження за виконанням тієї чи іншої професійної діяльності, вивчення довідкової літератури. Порівняння відомостей про себе та вимог, які висуваються працедавцем, дозволяє йому прийняти рішення. Однак це перший, так би мовити, попередній етап. Головне ж в японській системі − реальні професійні проби, які забезпечують перевірку теоретичного вибору з допомогою власного трудового досвіду. Школярам надається можливість попрацювати. Кожного року учні 7 – 9-х класів за бажанням виконують різні види робіт з 16 фіксованих галузей праці. До них належать: рослинництво; тваринництво; риборозведення; виготовлення речей двох типів: а) наближених до галузі промислового виробництва і б) до галузі обслуговування та ремесел; робота з механізмами; канцелярська робота; різноманітні види бізнесу; забезпечення контактів з людьми; заготівля продуктів харчування; проектні та креслярські роботи; приготування їжі; догляд за людьми; публічні розважальні виступи; спортивні заняття; дослідницька робота. Зрозуміло, що зазначені групи досить реально відображають ринок праці в Японії, і в той же час охоплюють всі види діяльності людини. У підсумку японські школярі в неповній середній школі три рази приймають участь у професійній діяльності і в ідеалі за три роки проходять 48 професійних проб. Причому умови роботи мають не відрізнятися від реальних (японські школи, на відміну від наших, можуть собі це дозволити), а всі завдання виконуються самостійно. Їх результати, а також результати позашкільної діяльності за фахом, обов'язково фіксуються у F-тесті.

Учні, спираючись на результати тестування та обстеження їх індивідуальності, які проводять вчителі чи профорієнтатори за 62 пунктами, виводять собі (за п’ятибальною системою) оцінки, які відображають ступінь вираженості у них певних якостей та вмінь. Потім оцінки виставляють учителі або профорієнтатори. За кожним пунктом встановлюють величину різниці між балами вчителя, профорієнтатора та учня. За цими даними обраховується індекс самооцінки школяра. Далі всі 62 пункти використовують для того, щоб визначити, наскільки чітко піддослідний уявляє, які якості потрібні для професій, до яких він найкраще підходить. Вчитель за спеціальною таблицею встановлює ступінь важливості вказаних ним пунктів. У підсумку спеціаліст з профорієнтації, тестуючи учнів постійно, може корегувати роботу з кожним конкретним школярем, надаючи йому право спробувати себе у найрізноманітніших галузях трудової діяльності. Крім того, японська методика включає процес формування в дитини потрібних для обраної нею спеціальності якостей. Шкільні програми з часом підлаштовують під професію. Відомості про кожного учня, про його успіхи та невдачі при виконанні професійних проб заносяться до комп'ютера, обробляються та систематизуються. Потім вчителі чи профорієнтатор, виходячи з накопиченого матеріалу, можуть запропонувати школяреві необхідні йому програми навчання або додатково попрацювати, для того, щоб він зміг розширити свій досвід. Подібні рекомендації адресують як окремим учням, так і цілому класу. Японська система профорієнтації дозволяє учням до закінчення школи практично стовідсотково обрати професію відповідно до своїх інтересів, нахилів і здібностей. Так і визначаються права та здібності кожного прийняти "участь у будівництві культури своєї країни", як люблять висловлюватися патріотично налаштовані японці. Така профорієнтація і професійна освіта, певно, і зробила Японію країною економічного дива.

Цікавий досвід профорієнтаційної роботи є також у Канаді, Данії, Фінляндії, Швеції, Великобританії, Франції та інших розвинутих країнах світу. Враховуючи його і необхідно розбудовувати систему профорієнтації молоді в нашій країні, яка забезпечить економічний розвиток держави.


Профорієнтація в Федеративній республіці Німеччині

Ринок праці в Федеративній республіці Німеччині обслуговується системою інститутів, починаючи з центрів професійної інформації (ЦПІ) і закінчуючи біржами праці. Якщо в окремих країнах (Великобританія, Фінляндія) профорієнтаційну роботу з учнями проводить переважно служба органів освіти, а роботу з молоддю, яка працює, і дорослим населенням – служба органів з праці, то в Німеччині вся повнота відповідальності з вказаних галузей покладена на Федеральне відомство з праці. Закон про сприяння в працевлаштуванні вимагає від Федерального відомства з праці організації системи широкої професійної інформації, яка повинна давати якомога повне уявлення про зміст професії в дійсності і на перспективу, а значить відповідати професійному самовизначенню особистості. Для вирішення цього завдання в Німеччині створена широка мережа ЦПІ, які допомагають долати безробіття, підвищують шанси людей на отримання місця роботи, яке відповідає їх кваліфікації, особистим планам і здібностям. ЦПІ не лише дають інформацію про професії, відомості про можливості професійної освіти, підвищення і зміни кваліфікації, але і фінансують відповідні заходи. Діапазон послуг з професійної і трудової інформації, які здійснюють ЦПІ, значно розширюється завдяки тісному співробітництву зі школами, підприємствами, профспілками. Вкажемо основну спрямованість і етапи роботи ЦПІ з відвідувачами.

І етап. Попередня співбесіда, в ході якої стає відомою вихідна позиція (стан) оптанта, визначається вид послуг, які йому потрібні і послідовність їх надання. Особливості вихідного стану:

  • первинний вибір професії або зміна наявної (переорієнтація);
  • труднощі в прийнятті рішень;
  • невизначеність стосовно власних інтересів, нахилів, здібностей;
  • бажання отримати додаткову інформацію з конкретного питання;

ІІ етап. Етап орієнтування, в ході якого дається інформація за наступними напрямами:

  • огляд можливостей навчання
  • можливі сфери професійної діяльності
  • детальна інформація про зміст професій і вимоги, які вона висуває до людини
  • заходи з навчання і підвищення кваліфікації
  • загальні питання вибору професій чи її зміни
  • фактори, які впливають на прийняття рішення

ІІІ етап. Фаза індивідуального прийняття рішення. Цей етап включає:

  • вибір і оцінку інформації, яка сприяє прийняттю рішення
  • виявлення і врахування індивідуальних особливостей людини
  • визначення професійної придатності в сфері обраної спеціальності
  • підбір і порівняння альтернативних варіантів вибору
  • прийняття кінцевого рішення.

IV етап. Етап реалізації прийнятого рішення. Він містить:

  • перевірку наявних можливостей з урахуванням потреб суспільного виробництва
  • визначення конкретної форми навчання і навчального закладу
  • уточнення джерел фінансування
  • вирішення питання про визначення випробного терміну
  • особисте уявлення людини на новому робочому місці роботи (навчання)

Німецька служба профконсультації найвагомішого значення надає індивідуальній та груповій консультації, профорієнтації. Крім індивідуального підходу, більшого значення в Німеччині надається таким чинникам, як консультація по телефону, посередництво в отриманні навчального місця, залучення місць професійної підготовки на виробництві, допомога в отриманні професійної освіти, планування і підтримка заходів первинної професійної освіти. У зв’язку з цим надається велика увага підготовці професійних консультантів в рамках вищої освіти. Передусім, слід зазначити, що професійних консультантів у Німеччині почали готувати на курсах у 20-х роках ХХ ст., коли організаційно та законодавчо була визначена діяльність бірж праці, які потребували кваліфікованих працівників. З цього часу професійне консультування в Німеччині почало визнаватися як професія. Особливості історичного розвитку зумовили координацію профорієнтаційної роботи з молоддю та дорослими саме з боку бірж праці, а не закладів освіти, оскільки першочергове значення професійної консультації німецькі спеціалісти вбачали в її функції інструменту випереджувальної, підтримуючої, цілеспрямованої політики зайнятості, що було врегульовано державними нормативними документами.

 


Говорити, який досвід зарубіжних країн з профорієнтації є кращим, дуже складно. Якщо аналізувати досвід пострадянських країн, то найкраще профорієнтаційна робота проводиться вБілорусії, яка спрямована виключно на підростаюче покоління, причому, якнаймолодше. Кожен громадянин має обрати собі одну професію на все життя, як це було в радянські часи. Нині все робиться для того, щоб підвищити виробничий потенціал і доходи держави. У Білорусії всі найбільші, економічно активні підприємства належать державі – їх не продають, не приватизують, не здають в оренду. Подібна ситуація й з робочою силою – трудові ресурси належать державі, яка зацікавлена в тому, щоб при підготовці до кар'єри кожного індивіда провести всі необхідні процедури з метою найточнішого виявлення здібностей, нахилів, навичок, темпераменту, рис характеру конкретної людини, вивчити її та спонукати працювати на державу. Цим, власне, й визначається профорієнтація Білорусії, в системі якої працюють численні психологи, психологічні служби, консультанти, служби центрів зайнятості, котрі дозволяють кожній дитині отримати дієву психологічну допомогу при виборі професії, консультацію, пройти безпосередню психодіагностику за допомогою спеціальних методик та комплексних опитувальників. І що найважливіше: все це робить держава, яка не хоче втрачати на постійному навчанні та перенавчанні працівників, котрі спочатку зробили один професійний вибір, а згодом зрозуміли, що це є не їхнє, і прагнуть кардинально змінити життєві орієнтири. Сьогодні вивчати дитину в Білорусії розпочинають ще з початкових класів за допомогою різноманітних психодіагностичних методик – це звичайні тести на темперамент, здібності, стандартизовані опитувальники на нахили, інтереси тощо. Причому, застосовується не одна методика, а цілий комплекс, що значно зменшує похибку. З одного боку, це допомагає навчальному процесу, адже педагогу легше працювати з дитиною, знаючи її, з іншого, – допомагає вчасно скерувати дитячий інтерес та нахил у потрібне русло. Широко популяризуються в Білорусії різноманітні гуртки, секції, додаткові заняття за інтересами. За цей час учні мають отримати інформацію про професії, сформувати власні професійні плани, визначити мотиви вибору професії та особистісні переваги та недоліки. Основний рубіж – у випускників: до цього часу педагоги зобов'язані скласти певні рекомендації для дитини щодо вибору професії з урахуванням її здібностей, інтересів та нахилів і потреб країни в кадрах.

 

Щодо профорієнтації в постсоціалістичних країн, то цікавий досвід є в Польщі, Чехії та інших. В цих країнах була налагоджена системна профорієнтаційна робота ще в соціалістичні часи, вона в основному збережена, але розвивається з урахуванням соціально-економічних перетворень в кожній з них. Так в Польщі з 1989 року, після демократичних реформ, основний акцент робиться на підготовці шкільної молоді до активного формоутворення свого життя. Нова ідея професійного консультування полягає в наступних завданнях: особистість відповідальна за свою долю, повинна зважати на об'єктивні умови, в яких живе, може одночасно використовувати всі задатки і можливості для розвитку власної індивідуальності; важливою властивістю людини є її активність, особливо інтелектуальна, що полягає в самовизначенні, і робить можливим пристосування до частих змін, які відбуваються в економіці та суспільстві; рішення особистості повинні бути раціональні і правильні, спиратися на знання самого себе, своїх сильних і слабких сторін; погляд особистості на тему власних переваг і вад суб'єктивний, не остаточний і потрібно його варіювати; під час ухвалення рішення належить більше, ніж донині, враховувати суспільні умови на ринку освіти і праці, зокрема, конкуренцію на ринку праці в претензіях на робоче місце або в професійній школі й тому подібне. У сучасній системі професійного консультування в Польщі є два компоненти: професійне консультування для молоді, що знаходиться в компетенції Міністерства національної освіти, і професійне консультування для дорослих, безробітних і шукаючих роботу осіб, що знаходиться в компетенції Загальнодержавної установи праці, яка підпорядковується Міністерству праці і соціальної політики. Професійне консультування в Польщі спирається на такі принципи: добровільність, доступність послуг, рівність в користуванні цими послугами, їх безкоштовність, свобода вибору професії і місця надання роботи, конфіденційність й охорона особистих відомостей про особу.

 

Система професійної орієнтації молоді в Чехії

Основними ознаками сучасної системи професійної орієнтації молоді в Чехії є: використання професійних консультантів за цільовим призначенням ще в гімназії; розширення контактів, як навчальних закладів, так і служб зайнятості зі службою психологічної підтримки, спеціальними службами, організаціями, установами, котрі можуть надати професійну консультацію в тому чи іншому напряму; широка пропаганда профконсультаційних послуг в ЗМІ та Інтернеті; роз'яснювальна робота серед керівників підприємств щодо необхідності професійного консультування й підтримки кадрів, та залучення молодих спеціалістів і робітників до інших видів праці. Відповідальність за профорієнтацію в державі несе Міністерство праці та його відомства, які зосереджують увага на підвищенні її якості насамперед на стадії регіональних органів зайнятості з урахуванням відповідних критеріїв ефективності профорієнтаційної роботи. Недержавні заклади та центри з професійної орієнтації вирішують завдання з розробки спеціалізованих психодіагностичних технологій та обладнання для точнішої роботи, програм психокорекції, проведення семінарів серед педагогів з методик індивідуальної та групової роботи професійного консультанта тощо. Недержавні установи в сфері профорієнтації, діагностики та профконсультації мають такі ж права, як і державні. Так, зокрема, ці відомства мають право розробляти та подавати рекомендації для служб і центрів зайнятості з профорієнтаційної роботи. Ефективність профорієнтаційної роботи в Чехії завдячується перш за все державній політиці в освіті, яка є безкоштовною і домінуючою в суспільстві. Розпочинається вона з дитячого садочка і продовжується в базових школах. Середня школа має розгалужену систему гімназій, в яких розпочинається формуватися майбутній працівника-фахівець і по закінченню гімназії кожен випускник має визначитися зі спеціальністю. Предмети в гімназії розподілені на обов'язкові та факультативні. Таким чином, дитина має не лише право вибору, але й деякий час аби визначитися з майбутньою освітою чи напрямом діяльності. Після гімназії щаблем вище стоять середні професійні навчальні заклади та ВНЗ. Зараз Чехія посідає 27 місце в світі за рівнем життя. Як стверджують експерти міжнародної комісії при Євросоюзі, основну роль тут відіграють саме взаємозв'язані ланки освіти, профорієнтації та праці. Завдяки співпраці та злагодженим діям цих трьох домінуючих ланок, колишня соціалістична країна за короткий термін змогла побудувати сильну і стабільну економіку.

Професійна орієнтація в розвинутих капіталістичних країнах передбачає сукупність заходів: професійну інформацію, визначення нахилів і придатності молоді до тої чи іншої трудової діяльності чи професії (профдіагностика і профвідбір), надання допомоги у виборі професії (професійна консультація). Професійна орієнтація здійснюється в школах, біржами праці та спеціальними психологічними лабораторіями. Робота проводиться, як правило, в рекомендаційному плані. Закінчується профорієнтація профвідбором, який здійснюється безпосередньо фахівцями на підприємствах і в установах.

В європейському освітньому інтеграційному процесі, який відбувається в умовах розвитку інформаційного суспільства, глобалізації економіки, науково-технічної цивілізації, надається вагоме значення інформації, допомозі в орієнтуванні та консультуванню. Сьогодні професійна кар’єра в країнах Європейського союзу розглядається всіма національними та інтернаціональними комісіями як процес навчання та розвитку протягом усього життя, що повинен супроводжуватись відповідною профконсультацією. Передумова для успішного вирішення цієї проблеми вбачається в незалежному функціонуванні консультаційних служб. Житель об’єднаної Європи має отримувати освітні та мобільні можливості для навчання, професійного розвитку протягом усього життя. В різних документах Комісії Ради Європи зазначається, що профорієнтація та профконсультація отримують ключову позицію при переході до суспільства знань та стають інструментом політики зайнятості. Міжнародна організація освітньої та професійної консультації (IVSBB/AISOP), Організація економічної співпраці та розвитку (OECD), Європейський центр розвитку професійної освіти (CEDEFOP), міжнародна організація праці (ILO), світовий банк (WB) також приймають постанови та розпорядження, що стосуються ролі та значення профконсультації в сучасних умовах, якості надання послуг та підготовки відповідного персоналу. В Лісабонському стратегічному плані 2010, в якому була поставлена мета перетворити Європу до 2010 року в найбільш конкурентноспроможний та динамічний економічний простір, здатний досягти стійкого економічного зростання, створення великої кількості якісних робочих місць, більшої соціальної єдності, було визнано, що загальна, професійна освіта та зайнятість можуть суттєво вплинути на досягнення цієї мети. Створення консультаційних служб, котрі супроводжують впродовж всього життя, розглядається як інтегративна складова трьох частин програми „Загальна та професійна освіта 2010”. Тому на європейському рівні активно проводяться зустрічі, обміни, порівняння з метою покращення якості надання профконсультаційних послуг. У Резолюції Європейської Ради міністрів освіти „Про консультування протягом усього життя” зазначається, що суспільство знань та необхідність навчатися протягом усього життя вимагають зміни парадигми в консультаційній політиці. Служби професійної консультації повинні бути доступними для громадян, спонукати їх постійно розвивати впродовж життя свої вміння та компетенції відповідно до вимог на ринку праці. У всіх країнах (крім Німеччини) консультаційні служби для школярів і студентів підпорядковуються міністерствам освіти, а для дорослих − міністерствам праці. Європейською Комісією й Організацією економічної співпраці та розвитку був виданий, в свою чергу, довідник для політиків з питань професійного консультування, в якому піднімаються питання покращення професійного консультування для молоді, дорослого населення, покращення доступу до профконсультаційних служб, та їх систем підтримки. Ефективність організації й здійснення професійного консультування багато в чому визначається підготовкою спеціалістів-профконсультантів і ступенем її відповідності сучасним вимогам. Тому підготовці відповідного персоналу для ефективного функціонування цих служб в цьому довіднику відводиться вагоме місце. Отже, в Європейській та світовій співдружності надається велике значення професійному консультуванню, яке має супроводжувати професійний розвиток людини протягом усього життя. В зв’язку з цим відбувається розширення та урізноманітнення профконсультаційних послуг, які надаються як молоді, дорослому населенню, так і людям похилого віку. Слід відмітити, що суттєво підтримується та розвивається процес професіоналізації відповідних кадрів. У зв’язку з цим розглянемо особливості профорієнтаційної роботи в деяких розвинутих країнах.